КІМНАТА
(18+)
розмитий вечір якась рожева кімната ти заповнила простір своїм запахом, наче розбила флакон духів у темряві кричала на мене, як на холопа, забувши про все інше, крім наших тіл твої нігті царапалися по моїй спині мої губи загубилися на твоїй шкірі твої стегна тиснули на мене, як прес ти трясла світ, як грабіжник трясе касу бля, це було краще звичайного сексу ми здирали з себе одяг як шкури з тварин, забувши про всі правила, які колись були вдавлював тебе до стіни, тиж кусала мої губи, грали в гру, де нема переможців, лише два божевільних, що втратили розум у рожевій кімнаті крики, удари, шепоти покрили стіни як фарба, залишивши сліди що не змиються градусом зранку, твій запах залишився в кімнаті як привид минулої ночі і я, клятий ідіот, радів наче божевільний.
2024-06-11 22:24:37
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5861
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4220