СВОБОДА І ДНО

ніхто і ніколи

(18+)
всі кричать що треба жити правильно а може правильно це жити як захочу дим сигарети підіймається в небо як символ свободи від наших думок ви хочете щоб я жив довше але нащо жити як мертвий краще прожити менше але вільним ніж довго у клітці здорового глузду вино розкриває істину давню що щастя не в тому щоб жити як всі а в тому щоб чути власне серцебиття під димом цигарки під шум голови ви кажете треба а я кажу похуй бо істина в тому що правил нема є тільки момент є тільки свобода і присмак гіркий на кінці язика я міг би звичайно почати як треба ходити у качалку їсти броколі але нащо існувати пластмасово коли можна просто по справжньому жить критикуйте мене називайте невдахою я буду сміятись крізь дим і вино бо ваше здоров'я то ваші кайдани а я обираю свободу і дно /// може колись я здохну раніше але буду знати що жив як хотів

2025-01-13 21:46:59

0

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2001

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12036