ТАНЕЦЬ ТІНЕЙ
ніхто і ніколи
(18+)
тисячі версій мене розкидані по вулицях міста, як недопалки та пляшки. хтось бачить тінь, інший - світло, а я? я просто намагаюсь не наступити на власне відображення у калюжах після дощу. сором'язливість чи нахабство? доброта чи холод? хто, блять, це все вирішує? я - це я лише для себе, а для інших - лише проекція їхніх страхів, бажань і розчарувань. у барі, в метро, на роботі - всюди різні версії мене танцюють свій безглуздий танець. і я сміюсь, бо це все - лише гра тіней на стінах печери нашого життя. а істина? нахуй істину! вона така ж п'яна, як і я цього вечора.
2024-08-20 03:44:10
0
0
Інші вірші поета
ДИХАЙ ГЛИБШЕ ПОТОП НАТЮРМОРТ ЕКЗИСТЕНЦІЙНА АВАРІЯ
Інші поети
Avrora171717
@Avrora171717
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1568
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12571