НАТЮРМОРТ
(18+)
Маруся в саду гуляла, щось шукала, щось чекала. а Дмитро, той хитрий чорт, за кущем творив "натюрморт". пензель в пальцях він тримав, рухами сміливо грав. то водив повільно й ніжно, то руками швидше-швидше. грушу гладив, сливу м'яв, сік уявний проливав. лінії вели до пекла - пристрасть вже його запекла. Маруся трохи підгледіла, сцена їй сподобатись зуміла. «ой, Дмитрику, що за рухи, що за пензель в тебе, друже? може, ти не сливу гладив, а про щось інше мріяв радо? краще б ти мене торкався, рухав, пестив, не ховався!» Дмитро збентежився до краю, та пензель знову не спиняє. «ой, Маруся, не глузуй, краще фарби подаруй!» і от разом, вдвох, під вечір, жар, дихання, пензель пада з рук. він - малює, як уміє, а вона лиш стогне: «Мрія!»
2025-01-20 01:19:07
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
ніхто і ніколи
Едем?
Відповісти
2025-01-20 01:25:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2034
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1785