ЮНІСТЬ ЕФЕБА

ніхто і ніколи

Комусь сподобалась твоя анкета! Чи то повії, чи то школярці. Що ж, прийдеш до мого шеолу, Де навіть не воняє котою. Загорнута в коротку спідничку - дівча, Що вчора лиш дзвінок школи чула. Дивишся на мене, як на старого хрєна, Бо життя не влюбило молодого френда. Твої ніжні стегна - то пляжі Куби, Де застряг старий, брудний емігрант. Тож вип'ємо, згубимо мрії І хай в ранок ХУЯРЯТЬ мігранії! Відкри'ємо пляшечку з ядом на дні, Ковтнемо амброзії в довгі шляхі. Постіль в пизду, мов смажем полинь, Заснули в обіймах античних богинь.

2024-05-13 22:18:50

Інші вірші поета

ПАПІРО(С)МАН ХРОНІКИ СУДНОГО ДНЯ МЕРТВЕ МОРЕ 44 ВІДТІНКИ АВТОБУСА

Інші поети

Olim

@_Olim_

Lemonadka

@Lemonadka

Maria

@mariya_zholkevska

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

5024

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12173