Думки, що переповняють мою кімнату
Такі неправильні й небезпечні,
Але не менш прекрасні від цього.
Вони торкаються стелі, відчиняють двері,
Вони плетуть міцну сітку з усіх твоїх поглядів.
Здіймається шторм, човники тонуть.
Ми як кораблі вночі. Чи тільки ти?
Скоро мій піде на дно.
Зірки–маяки не підкажуть дороги,
Коли ти – все, що освічує мій шлях цієї ночі.
Я б випала з тобою келих вина або два...
Мені варто бути обережнішою,
Однак ти не мусиш рятувати мене.
Я не можу встояти...
Я б випала з тобою келих вина або два...
Мені варто твоє серце захистити від свого,
Коли їх розділяє один лиш здоровий глузд.
Я не можу встояти...
Любові, що в'яне в тій же кімнаті
Немає куди подітися, з ким поєднатися.
Але, знай, вона сліпа до тріщин твого образу.
Вона не підпустить тебе занадто близько,
Вона уміє пробачати, але не забувати.
Здіймається шторм, русалки випливають.
Ми – два кораблі, що пливуть уночі.
Мій не переживе цю зустріч,
Коли твій візьме його на абордаж.
Розділ під назвою «Обережність» давно прочитаний.
Я б випала з тобою келих вина або два...
Мені варто поспішити,
Якщо не бажаю зіштовхнутися з тобою віч на віч.
Я мушу витримати...
29.08.2019