Ти так пізно прийшов у моє життя,
Так невчасно зруйнував всі бар'єри.
Я припинила читати казки про тебе,
Припинила літати ночами зоряним небом.
Я вже виросла і всім начхати, хто я в душі,
Ніхто не слухає, що я досі надіюсь...
Коли моя тінь кликала,
Коли я була переповнена вірою
І раптом загубилась,
Ти міг би не відвертатись від мене,
Міг би забрати мене з собою,
Пітере Пен.
Я чула, у твоєму світі головне – вірити.
Знаєш, в мені стільки колись було віри,
Але я її вичерпала не на тих людей, не на ті бажання.
Сьогодні я просто знаю, що в кожному є добро і причини.
Мені цього вистачає, щоб не очікувати більшого,
Вистачає, щоб надія не погасала в серці.
Коли мені не було страшно ночами,
Коли моєю єдиною зброєю була віра
І я боролась,
Ти міг би не ховатись серед світла дня,
Міг би забрати мене з собою,
Пітере Пен.
Ми могла б вирушити з тобою в Небувалію,
Ми могли б бути загубленими і вільними,
Пітере Пен.
9.08.2019