Ходімо за мною.
Швидше.
Ми послідуємо за білим кроликом прямо в нірку.
Просто вниз.
Ми відшукаємо чарівну лампу і звільнимо Джина.
Не для корисливих бажань.
Але так треба.
Не зволікай.
Я проведу тебе в Зачарований ліс
І познайомлю з усіма його мешканцями.
Я знаю чарівне закляття.
Воно поверне нам пам'ять і ми згадаєм, ким є насправді.
Можливо, наші нитки долі переплелись лиш на кілька сторінок
І ми герої різних казок.
Я можу бути Червоною Королевою,
Ти просто сином мельника.
Моїм справжнім домом, можливо, завжди була Небувалія чи Лапландія,
Твоїм швидше за все Країна Чудес або ж болото поряд з моїм замком.
Не сповільнюйся.
Все буде добре.
Хоча зараз...
Нас нудить від цього світу.
Так буває, коли пута долі просякли під самі нігті.
Це не страшно.
Але мені лячно від того, що ти мовчиш,
Коли моє серце для тебе відкрите.
Ну добре.
Я не буду наполягати.
Піду сама.
Да так, щоб надовго.
На років двадцять,
А краще – назавжди.
Ти кажеш: мене поглинув дим,
Я пишу: ти – в'язень реальності.
Так, я піду сама.
Повільно.
Коли сонце тільки кине перший погляд із–за горизонту,
Коли куранти пробують північ.
Просто за двері, що сховані у моїй шафі.
Я вже у дорозі.
До самої справжнісінької казки.
Бо...
Справжня казка немає моралі,
Справжній любові невідоме слово «пробач».
Справжня магія не безкоштовна,
Як справжня людина не розкидайся моїми таємницями.
15.08.2019