Ти заходиш до кімнати, але мені нічого сказати,
Говориш з випадковими перехожими, а я відвертаюсь.
Не мати змоги промовити до тебе хоч слово,
Не шукати погляд, не намагатись вкрасти бодай один –
Це прохання звивин та борозн.
***
Ти любиш тварин, але я не дам відповіді на твоє питання,
Ти не блищиш розумом, та мої думки не хочуть сваритись зі словами.
Мені не відомо скільки у твоїй кишені таємниць, але я ховаю більше.
***
Якби я мала свій таємний сад,
Ти був би у ньому найпрекраснішою квіткою з усіх.
Жодна троянда, жодна лілея не зрівнялася б з тобою
У моєму таємному саду.
Покидаєш кімнату – мій сад вкривається снігом,
Відводиш погляд – всі квіти гинуть під покровом холоду,
Мовчиш так, як ніколи – вода в озері замерзає,
Але це таємниця, як і мій неіснуючий таємний сад.
І мій таємний сад стає зимовим...
Я починаю будувати замки зі снігу,
Припиняю струшувати сніг з голих кущів та дерев.
А на серці відразу стає так спокійно й тихо... так страшно.
Але якби я мала свій таємний сад,
Ти був би у ньому найпрекраснішою квіткою з усіх.
27.08.2019