Коли в моїм дрімучім лісі вовки припиняють завивати,
Я розумію, він їх вкотре приручив.
Коли чую його кроки моїм палацом,
Знаю, йому вдалося підкупити охоронців.
***
Бо коли він проникає у мій світ,
Мені хочеться закрити всі вікна та двері на 12 замків, 12 дверей,
А ще краще запертись у височенній вежі й вести розмови із зеленим плющем.
Бо коли він проникає у мою підсвідомість,
Мені хочеться піддатися спокусі і скуштувати солодкий торт–табу,
А ще краще дати згоріти тілу й думкам у пічці.
Бо коли мої руки ненароком торкаються його долонь,
Моє найбільше бажання: бути визволеною ним з кімнати на вежі, за 12 замками, 12 дверима,
А ще краще бути з ним і в горі і в радості, в світлі й в пітьмі.
Бо коли мої дії заходять занадто далеко,
Мій найбільший страх: бути спокушеною солодким мотивом,
А ще гірше: дозволити йому розпоряджатися моїми думками.
Бо коли він проникає у мою підсвідомість,
Мені хочеться поганого кінця і щасливого початку одночасно.
Бо коли він проникає у мій світ, я хочу торкнутись світу, з якого прийшов він.
1 – 2.08.2019