Осінь рано завітала у наш старий дім,
Увірвалась в наші кімнати вітром та пожовклим листям,
Принесла аромат вечірнього вогнища та каштани у своїх долонях.
Осінь пізно зрозуміла, що ми її чекали усе літо.
Птахам ще рано збиратися у теплі краї,
Однак мрії давно розправили крильця.
Людям не набридла ще ця спека,
А я вже хочу закохуватись у них.
Серце ніхто не турбує, воно дрімає,
Проте я вже глушу біль в чаї та валер'янці.
Я ще така далека від міста,
Тільки воно мене вже кличе ночами.
Моя Муза ховається в осінньому парку,
Але я і зараз не припиняю писати вірші.
Ще зарано малювати осінні дари,
Та руки самі тягнуться до фарб.
Мені ще не доводилось перечитувати казки цього року,
Але реальність не перший день тисне на голову.
Самотності ще не час прокрадатись у моє вікно,
Втім я помітила як забула деякі слова та їх значення.
Осінь рано завітала у наш старий дім,
Прийшла у своєму незмінному вбранні на чай з калиною,
Покликала нас у сосновий ліс, де ховаються гриби разом з гномами.
Осінь пізно зрозуміла, що ми її чекали усе літо.
Любов також рано завітала у наші маленькі й недосвідчені серця...
7.08.2019