Відвернувся
Якщо сьогодні хтось розбив тобі серце, Але воно не плаче, не розбивається об скелі, То згадай мене, якщо зможеш, Згадай, як заподіяв мені невидимі страждання. Хоч ти не знав, ти нічого не знав... Зараз я не шкодую про помилки, яких не скоїла, Про те, що залікував час. Ти не відчував цього до мене, А я повільно помирала. Ти не відчував цього до мене, Але зараз це не має значення. Ти чув їх слова, Та все ж не обернувся, коли пройшов повз. Пам'ятаю, як колись вона сказала: – Ти прекрасна, наче кожен день прожитий ним, І все-таки ніколи не полюбить. А я відчувала, що кінець не настане, Адже початку не було. І це мені не заважало ночами думати про нас, Доки всі їх слова не перетворилися у прірву. Ти не відчував цього до мене, І я чудово це знала. Ти не відчував цього до мене, І цієї весни ти мене не помітиш. Ти чув їх слова, Та все ж не обернувся, коли пройшов повз. В ті дні мене поглинала прірва, Щодня й щомиті... Я думала такого не буває, але життя не запитало. Зараз мені не цікаво, що відбулося б та змінилося, Якби ти не відвернувся і поглянув на мене,  Тому що тепер я не відчуваю цього до тебе. січень 2017
2019-08-10 17:46:42
3
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1582
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1775