Я покажу тобі свій біль

Ксенія Тарновська

Колись давно я помітила тебе в місячному світлі, А ти просто глянув на когось позаду мене. Сьогодні ти мене затримав, Але мені не були потрібні твої красиві та зів'ялі слова. Ні, ні, не розказуй мені казки про очі. Іди, іди, іди до інших за своїми бажаннями. Не доказуй, не доказуй, не переконуй себе, Що то була не я серед весняної ночі, Що не я пробудила холодні спогади. Просто зникни! А ти ніколи не дарував мені навіть квіти, Але сьогодні їх шипи торкнуться твого серця. Ти не знав, що комусь може бути від твоєї любові боляче, Але сьогодні ти відчуєш мій біль. Так, я покажу тобі свій біль. Ти так прекрасно відіграв свою партію, А чого бажав насправді мені так і не відомо. Будучи осліпленою, я не помітила небезпеки. Все було прекрасно, було прекрасно. Тільки не зараз. Ні, ні, не складай казки з нашого минулого. Іди, іди, ідо інших за серцем в подарунок. Не доказуй, не доказуй, не переконуй себе, Що то була не я серед весняної ночі, Що не я пробудила холодні спогади. Просто зникни! А ти ніколи не дарував мені навіть квіти, Але сьогодні вони падатимуть з небес до моїх ніг. Ти не знав, що комусь твоя любов може нанести рани, Але сьогодні ти дізнаєшся про мої рани. Так, я покажу тобі свої рани. 2017

2019-08-24 17:20:14

3

0

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

60

4

8012

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

972