Я покажу тобі свій біль
Колись давно я помітила тебе в місячному світлі, А ти просто глянув на когось позаду мене. Сьогодні ти мене затримав, Але мені не були потрібні твої красиві та зів'ялі слова. Ні, ні, не розказуй мені казки про очі. Іди, іди, іди до інших за своїми бажаннями. Не доказуй, не доказуй, не переконуй себе, Що то була не я серед весняної ночі, Що не я пробудила холодні спогади. Просто зникни! А ти ніколи не дарував мені навіть квіти, Але сьогодні їх шипи торкнуться твого серця. Ти не знав, що комусь може бути від твоєї любові боляче, Але сьогодні ти відчуєш мій біль. Так, я покажу тобі свій біль. Ти так прекрасно відіграв свою партію, А чого бажав насправді мені так і не відомо. Будучи осліпленою, я не помітила небезпеки. Все було прекрасно, було прекрасно. Тільки не зараз. Ні, ні, не складай казки з нашого минулого. Іди, іди, ідо інших за серцем в подарунок. Не доказуй, не доказуй, не переконуй себе, Що то була не я серед весняної ночі, Що не я пробудила холодні спогади. Просто зникни! А ти ніколи не дарував мені навіть квіти, Але сьогодні вони падатимуть з небес до моїх ніг. Ти не знав, що комусь твоя любов може нанести рани, Але сьогодні ти дізнаєшся про мої рани. Так, я покажу тобі свої рани. 2017
2019-08-24 17:20:14
3
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2701
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1962