Вірші
Я покажу тобі свій біль
Колись давно я помітила тебе в місячному світлі,
А ти просто глянув на когось позаду мене.
Сьогодні ти мене затримав,
Але мені не були потрібні твої красиві та зів'ялі слова.
Ні, ні, не розказуй мені казки про очі.
Іди, іди, іди до інших за своїми бажаннями.
Не доказуй, не доказуй, не переконуй себе,
Що то була не я серед весняної ночі,
Що не я пробудила холодні спогади.
Просто зникни!
А ти ніколи не дарував мені навіть квіти,
Але сьогодні їх шипи торкнуться твого серця.
Ти не знав, що комусь може бути від твоєї любові боляче,
Але сьогодні ти відчуєш мій біль.
Так, я покажу тобі свій біль.
Ти так прекрасно відіграв свою партію,
А чого бажав насправді мені так і не відомо.
Будучи осліпленою, я не помітила небезпеки.
Все було прекрасно, було прекрасно.
Тільки не зараз.
Ні, ні, не складай казки з нашого минулого.
Іди, іди, ідо інших за серцем в подарунок.
Не доказуй, не доказуй, не переконуй себе,
Що то була не я серед весняної ночі,
Що не я пробудила холодні спогади.
Просто зникни!
А ти ніколи не дарував мені навіть квіти,
Але сьогодні вони падатимуть з небес до моїх ніг.
Ти не знав, що комусь твоя любов може нанести рани,
Але сьогодні ти дізнаєшся про мої рани.
Так, я покажу тобі свої рани.
2017
3
0
433
Всі мрії та образи
Кольори сьогодні навколо такі різні, вони мене осліплюють,
Але мені це подобається.
Мене ніхто не розуміє, я себе не розумію,
Але це не назавжди.
Мене образили, мене обдурили,
Але це не варте сліз.
Мене ранили, рани кровоточать,
Але тілу не боляче.
Мене зрадили, наді мною насміхнулись,
Але про це варто забути.
Я не можу знайти себе, занадто довго шукаю,
Але з кожним кроком я все голосніше чую свою душу.
Від сьогодні я буду тією,
Ким завжди була.
Всі мрії я відпускаю,
Всі кривди та обра́зи пробачаю.
Від сьогодні я вільна,
Мене ніщо не стримує.
Всі метелики я відпускаю,
Всі мрії та образи забуваю.
2018
3
0
403
Це почуття прекрасне
Твій погляд змушує мене ховатись,
Хоча я знаю, що це марно.
Твої очі заворожують,
Але я не хочу дивитись у них.
Моє серце у твоїх руках.
Я не можу його визволити.
Стежка в небо простягається, а я думаю...
Це почуття прекрасне,
Всі слова сказані – правда.
Це почуття прекрасне,
Але я від нього втікаю.
Птахи співають під моїм вікном:
"Не варто тікати".
Я знову чую твій голос,
Шукаю відповідь на почуття.
Я ховаюсь за уявною стіною,
Яка не в змозі захистити.
Квіти розквітають,
А я хочу щоб моє серце зів'яло.
Безсонними ночами я чекаю на відповідь серця.
Підкажи, підкажи...
Твоє ім'я крутиться без зупину в моїй голові.
Зупини це, зупини...
Вода стікає увесь час, так само, як мої сили.
Допоможи мені, допоможи...
Це почуття прекрасне...
В цих думка я тону.
Ця надія прекрасна...
Але попри все я знову безсонними ночами чекаю на відповідь серця.
Підкажи, підкажи...
2017
3
0
345
Не я
Я могла б помріяти,
А вітер всю цю історію собою прикрасити.
Але я не бажаю прив'язуватися
І так само не в змозі втекти.
Можливо, книга ще просто не написана,
А життя моє для всіх не путнє.
Не намагайся вилікувати незнищенні рани,
Доки у мене є на все це інші плани.
Так, я можу бути зовсім іншою,
А ти забути про все і завтра я стану торішньою.
Але я не буду змінюватися,
Доки навколо кружляють запитання.
Хто захоче побачити всі твої болючі рани, коли вони про себе нагадають?
Хто знищить їх біль, якщо вона незнищенна?
Хто зустріне твої найпотаємніші страхи, якщо вони усіх з'їдають зсередини?
Хто знищить їх тінь, якщо вона скрізь ходить за нами?
Нехай це буду я...
Не кажи....
Не відповідай...
Не потрібно...
Нехай це буду я...
Я могла б забутися,
Але хто тоді б допоміг мені назад оглянутися?
Я не даю ніяких сліпих надій та пустих шансів,
Тому що це не входить в мої життєві плани.
Можливо, мій крик душі не чути, а серце справді пусте.
Тоді зітри, доки не пізно, все.
Але хто захоче побачити в тобі більше, ніж знають і бачили усі?
Хто допоможе, коли старі рани почнуть кровоточити?
Хто зателефонує з самого рання, коли ще сонце не зійшло з-за крижаних гір?
Хто настільки сліпий, що не бачить твоїх таємниць, а бачить тебе?
Можливо, це я...
Не кажи....
Не відповідай...
Не потрібно...
Можливо, це я...
Все ж, це не я...
Не кажи....
Не відповідай...
Не думай...
Це не я...
3
0
426
Скажи
Думки вириваються з повідка, а зорі на небі ще не сяють,
Я вагаюся, доки Земля обертається навколо Сонця.
Моє серце відкрите, його наздоганяють,
Страх сьогодні стає переможцем.
Це схоже на щось надприродне,
Але не про це я хочу розповісти тобі.
Скажи, що я ніколи не потрібна була тобі,
Скажи, що не затримував свій погляд на мені,
Тому що твої слова були зовсім іншими уві сні.
Ти не знаєш моїх таємниць, не відчуваєш мого болю,
Я не знаю через що ти пройшов, не бачу твоїх ран.
Я ідеальна у твоїй уяві, ти не той, ким здаєшся,
Мою маску не зняти. Тобі це не під силу...
Я не хочу порівнювати це з чимось,
Я просто хочу, щоб ти сказав...
Скажи, що не думаєш про мене перед сном,
Скажи, що ненавидиш усім серцем,
Тому що я бачила зовсім інше у твоїх очах.
Я бажаю забутись й відпустити,
Я не хочу думати і розуміти.
Знаєш, це моє найбільше бажання,
Знаєш, краще б я не зустрічала тебе.
Скажи, що серце не варто слухати,
Скажи, що розумієш ці слова,
Тому що я заплуталась.
2017
2
1
390
Ти зміг би
Я бачу темряву,
Ти – світло,
Наступний мій хід,
Але ти не знаєш правил гри,
Ти говориш слова,
Я змінюю їх послідовність,
Ти даруєш мені обіцянки,
Але я бачу лиш перешкоди.
Кожен з нас шукає сенс життя,
Але, схоже, не там.
Ми творимо щось
І не можемо дати цьому ім'я.
Ти – людина,
Я теж.
Ми – гравці,
Які виграли життя в лотерею.
Ти зміг би намалювати картину про нас,
Але тобі не вистачає фарб
І я не відкрилась тобі.
Ти зміг би написати історію про нас,
Але не можеш підібрати слів.
Що ж робити з цією невизначеністю,
Коли я досі намагаюся знайти себе,
А ти шукаєш відповідь на мої питання?
Але якби я наважилася спробувати з тобою...
Твоя книга відкрита,
Та я не поспішаю читати її.
Я не знаю чи в твоїй душі вистачить для мене місця,
Тому не підходжу близько.
Якщо ти спробуєш усміхнутися,
Не забудь запитати, чому я плачу.
Тобі під силу все,
Але чи мені?
Ти зміг би сфотографувати нас,
Але не можеш підібрати вірний фон
І я постійно тікаю від тебе.
Ми змогли б збудувати наше життя,
Але нам не вистачає цеглин.
Якби ми наважилися спробувати разом...
Я пишу,
Ти малюєш,
Щось ламається,
Щось створюється.
Ти сповнений віри, коли помічаєш падаючу зірку,
Я її втрачаю, дивлячись на сонце, що сходить.
2017
3
0
379
Відвернувся
Якщо сьогодні хтось розбив тобі серце,
Але воно не плаче, не розбивається об скелі,
То згадай мене, якщо зможеш,
Згадай, як заподіяв мені невидимі страждання.
Хоч ти не знав, ти нічого не знав...
Зараз я не шкодую про помилки, яких не скоїла,
Про те, що залікував час.
Ти не відчував цього до мене,
А я повільно помирала.
Ти не відчував цього до мене,
Але зараз це не має значення.
Ти чув їх слова,
Та все ж не обернувся, коли пройшов повз.
Пам'ятаю, як колись вона сказала:
– Ти прекрасна, наче кожен день прожитий ним,
І все-таки ніколи не полюбить.
А я відчувала, що кінець не настане,
Адже початку не було.
І це мені не заважало ночами думати про нас,
Доки всі їх слова не перетворилися у прірву.
Ти не відчував цього до мене,
І я чудово це знала.
Ти не відчував цього до мене,
І цієї весни ти мене не помітиш.
Ти чув їх слова,
Та все ж не обернувся, коли пройшов повз.
В ті дні мене поглинала прірва,
Щодня й щомиті...
Я думала такого не буває, але життя не запитало.
Зараз мені не цікаво, що відбулося б та змінилося,
Якби ти не відвернувся і поглянув на мене,
Тому що тепер я не відчуваю цього до тебе.
січень 2017
3
0
357
