Не я

Ксенія Тарновська

Я могла б помріяти, А вітер всю цю історію собою прикрасити. Але я не бажаю прив'язуватися І так само не в змозі втекти. Можливо, книга ще просто не написана, А життя моє для всіх не путнє. Не намагайся вилікувати незнищенні рани, Доки у мене є на все це інші плани. Так, я можу бути зовсім іншою, А ти забути про все і завтра я стану торішньою. Але я не буду змінюватися, Доки навколо кружляють запитання. Хто захоче побачити всі твої болючі рани, коли вони про себе нагадають? Хто знищить їх біль, якщо вона незнищенна? Хто зустріне твої найпотаємніші страхи, якщо вони усіх з'їдають зсередини? Хто знищить їх тінь, якщо вона скрізь ходить за нами? Нехай це буду я... Не кажи.... Не відповідай... Не потрібно... Нехай це буду я... Я могла б забутися, Але хто тоді б допоміг мені назад оглянутися? Я не даю ніяких сліпих надій та пустих шансів, Тому що це не входить в мої життєві плани. Можливо, мій крик душі не чути, а серце справді пусте. Тоді зітри, доки не пізно, все. Але хто захоче побачити в тобі більше, ніж знають і бачили усі? Хто допоможе, коли старі рани почнуть кровоточити? Хто зателефонує з самого рання, коли ще сонце не зійшло з-за крижаних гір? Хто настільки сліпий, що не бачить твоїх таємниць, а бачить тебе? Можливо, це я... Не кажи.... Не відповідай... Не потрібно... Можливо, це я... Все ж, це не я... Не кажи.... Не відповідай... Не думай... Це не я...

2019-08-11 12:06:36

3

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5508

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12096