Не я

Ксенія Тарновська

Я могла б помріяти, А вітер всю цю історію собою прикрасити. Але я не бажаю прив'язуватися І так само не в змозі втекти. Можливо, книга ще просто не написана, А життя моє для всіх не путнє. Не намагайся вилікувати незнищенні рани, Доки у мене є на все це інші плани. Так, я можу бути зовсім іншою, А ти забути про все і завтра я стану торішньою. Але я не буду змінюватися, Доки навколо кружляють запитання. Хто захоче побачити всі твої болючі рани, коли вони про себе нагадають? Хто знищить їх біль, якщо вона незнищенна? Хто зустріне твої найпотаємніші страхи, якщо вони усіх з'їдають зсередини? Хто знищить їх тінь, якщо вона скрізь ходить за нами? Нехай це буду я... Не кажи.... Не відповідай... Не потрібно... Нехай це буду я... Я могла б забутися, Але хто тоді б допоміг мені назад оглянутися? Я не даю ніяких сліпих надій та пустих шансів, Тому що це не входить в мої життєві плани. Можливо, мій крик душі не чути, а серце справді пусте. Тоді зітри, доки не пізно, все. Але хто захоче побачити в тобі більше, ніж знають і бачили усі? Хто допоможе, коли старі рани почнуть кровоточити? Хто зателефонує з самого рання, коли ще сонце не зійшло з-за крижаних гір? Хто настільки сліпий, що не бачить твоїх таємниць, а бачить тебе? Можливо, це я... Не кажи.... Не відповідай... Не потрібно... Можливо, це я... Все ж, це не я... Не кажи.... Не відповідай... Не думай... Це не я...

2019-08-11 12:06:36

3

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1567

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1270