Скажи
Думки вириваються з повідка, а зорі на небі ще не сяють, Я вагаюся, доки Земля обертається навколо Сонця. Моє серце відкрите, його наздоганяють, Страх сьогодні стає переможцем. Це схоже на щось надприродне, Але не про це я хочу розповісти тобі. Скажи, що я ніколи не потрібна була тобі, Скажи, що не затримував свій погляд на мені, Тому що твої слова були зовсім іншими уві сні. Ти не знаєш моїх таємниць, не відчуваєш мого болю, Я не знаю через що ти пройшов, не бачу твоїх ран. Я ідеальна у твоїй уяві, ти не той, ким здаєшся, Мою маску не зняти. Тобі це не під силу... Я не хочу порівнювати це з чимось, Я просто хочу, щоб ти сказав... Скажи, що не думаєш про мене перед сном, Скажи, що ненавидиш усім серцем, Тому що я бачила зовсім інше у твоїх очах. Я бажаю забутись й відпустити, Я не хочу думати і розуміти. Знаєш, це моє найбільше бажання, Знаєш, краще б я не зустрічала тебе. Скажи, що серце не варто слухати, Скажи, що розумієш ці слова, Тому що я заплуталась. 2017
2019-08-10 17:55:51
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ксенія Тарновська
Дякую!
Відповісти
2019-08-10 18:31:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1729
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8731