Скажи
Думки вириваються з повідка, а зорі на небі ще не сяють, Я вагаюся, доки Земля обертається навколо Сонця. Моє серце відкрите, його наздоганяють, Страх сьогодні стає переможцем. Це схоже на щось надприродне, Але не про це я хочу розповісти тобі. Скажи, що я ніколи не потрібна була тобі, Скажи, що не затримував свій погляд на мені, Тому що твої слова були зовсім іншими уві сні. Ти не знаєш моїх таємниць, не відчуваєш мого болю, Я не знаю через що ти пройшов, не бачу твоїх ран. Я ідеальна у твоїй уяві, ти не той, ким здаєшся, Мою маску не зняти. Тобі це не під силу... Я не хочу порівнювати це з чимось, Я просто хочу, щоб ти сказав... Скажи, що не думаєш про мене перед сном, Скажи, що ненавидиш усім серцем, Тому що я бачила зовсім інше у твоїх очах. Я бажаю забутись й відпустити, Я не хочу думати і розуміти. Знаєш, це моє найбільше бажання, Знаєш, краще б я не зустрічала тебе. Скажи, що серце не варто слухати, Скажи, що розумієш ці слова, Тому що я заплуталась. 2017
2019-08-10 17:55:51
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ксенія Тарновська
Дякую!
Відповісти
2019-08-10 18:31:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6399
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2444