А лан блищить...
Антон Шаталов
Вірші писать не кожен дурень зможе, Ось отакі, щоб душу розвело, Щоб серце билось в ритмі його гоже, Щоб всім від нього щось-таки було. Аби зів'яли ружі і тюльпани, Аби вони розкрилися іще, У червоні вечірньої захмари — Яснілося оновлене живе. Аби згадали мертвих і забутих, Аби дійшло, що вічне в них життя. Пишіть вірші, щоб дихалося в груди, Щоб серце билось в попелі гниття. Щоб не спинилося у плетеві століть, А людям дуже довго пам'яталось: "Він жив, творив, ім'я його стоїть, А серце б'ється, й ще не зупинялось!" (А лан блищить — душа його жива, Горить, горить і досі не вмирає. У нас бува трапляються дива, А лан без римоцвіття все конає.)
2023-04-06 18:24:52
4
0
Інші вірші поета
за Дегенерат Роялізм. Корона і лев Альбом
Інші поети
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11347
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4045