А лан блищить...

Антон Шаталов

Вірші писать не кожен дурень зможе, Ось отакі, щоб душу розвело, Щоб серце билось в ритмі його гоже, Щоб всім від нього щось-таки було. Аби зів'яли ружі і тюльпани, Аби вони розкрилися іще, У червоні вечірньої захмари — Яснілося оновлене живе. Аби згадали мертвих і забутих, Аби дійшло, що вічне в них життя. Пишіть вірші, щоб дихалося в груди, Щоб серце билось в попелі гниття. Щоб не спинилося у плетеві століть, А людям дуже довго пам'яталось: "Він жив, творив, ім'я його стоїть, А серце б'ється, й ще не зупинялось!" (А лан блищить — душа його жива, Горить, горить і досі не вмирає. У нас бува трапляються дива, А лан без римоцвіття все конає.)

2023-04-06 18:24:52

Інші вірші поета

Пташка Ліхтарник Бунтар Хоч грім гримить

Інші поети

Hayami-chan

@Zakuro_chan

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Miyako-san

@Sakura_san_

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1485

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4974