Гниття

Антон Шаталов

Моє захоплення, караюся тобою, Жорстоко падаючи в прірву сподівань: "А чи не буде ще чогось такого, Аби у закутку страшному не ридав?" Чому ще досі, подих небезсмертний, Що в тілі крутиться у пошуках свободи, Не вирвався летіти в небеса, На зустріч невідомому порогу, Через який я й досі не упав? Невже в брехні живе старезний пень, Покорчений, з початку й по цей день? Мої думки — прикраса? Експонат? Щасливий двзін і траурний набат, По пам'яті знедолено-здорового, По вічності убитого і кволого, По нездоланності огидного, незграбного... ...Мене? Якщо здаюся, що непереможний, Й з руки катюги їжі б не просив. То нащо ж плазування це гадючне, Собі у душу тихо запустив? І далі через біль і несвободу, Продовжую я гнити, хоч живий?

2023-01-06 22:25:24

Інші вірші поета

Демісезонність Спинися на хвилю дурний... Думка III Під ревкотіння димарів...

Інші поети

Jasper Zabini

@Jasper28

Леся

@lesia62

Margarita20

@Margarita20

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2155

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6147