Гниття
Моє захоплення, караюся тобою,
Жорстоко падаючи в прірву сподівань:
"А чи не буде ще чогось такого,
Аби у закутку страшному не ридав?"
Чому ще досі, подих небезсмертний,
Що в тілі крутиться у пошуках свободи,
Не вирвався летіти в небеса,
На зустріч невідомому порогу,
Через який я й досі не упав?
Невже в брехні живе старезний пень,
Покорчений, з початку й по цей день?
Мої думки — прикраса? Експонат?
Щасливий двзін і траурний набат,
По пам'яті знедолено-здорового,
По вічності убитого і кволого,
По нездоланності огидного, незграбного...
...Мене?
Якщо здаюся, що непереможний,
Й з руки катюги їжі б не просив.
То нащо ж плазування це гадючне,
Собі у душу тихо запустив?
І далі через біль і несвободу,
Продовжую я гнити, хоч живий?
2023-01-06 22:25:24
4
0