Гниття

Антон Шаталов

Моє захоплення, караюся тобою, Жорстоко падаючи в прірву сподівань: "А чи не буде ще чогось такого, Аби у закутку страшному не ридав?" Чому ще досі, подих небезсмертний, Що в тілі крутиться у пошуках свободи, Не вирвався летіти в небеса, На зустріч невідомому порогу, Через який я й досі не упав? Невже в брехні живе старезний пень, Покорчений, з початку й по цей день? Мої думки — прикраса? Експонат? Щасливий двзін і траурний набат, По пам'яті знедолено-здорового, По вічності убитого і кволого, По нездоланності огидного, незграбного... ...Мене? Якщо здаюся, що непереможний, Й з руки катюги їжі б не просив. То нащо ж плазування це гадючне, Собі у душу тихо запустив? І далі через біль і несвободу, Продовжую я гнити, хоч живий?

2023-01-06 22:25:24

Інші вірші поета

Рай Думка Її люблю... Рожевая юнь

Інші поети

Solo Frau

@frausolo

Mennah Mostafa

@mennahhxx

Віктор Чорний

@Kvazimodo

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2420

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16939