Апофеоз
Яким ганебним є цей світ,
У сраку всі слова, що пишні,
Яким він є, то й опис мій,
Йому дорівнює, облиште
Оспівувать щасливі миті,
Що ним в помийку раптом злиті,
Що навіть цей лайновий твір,
Стікає кров'ю від рапір,
Що в нього мозок б'є.
І безпощадно все тікає,
Красиве кров все заливає,
І все це через світ брехні,
Від панування в ньому гадства,
Гнилого й купленого панства,
Котре керує в нім.
Мені б втікти кудись далеко,
Якщо існують в світі межі,
Емігрувати би за них,
Й байдуже, що не буде легко,
Бо там, здається так мені,
Не буде болю і любові,
Естетики у грішній крові,
Переживань, думок, образ,
Бажань, що викликають сказ.
Нічого там не буде, пустка,
А у пустелі буду я...
Тоді, шукаю я мотузку,
І досягнеться ціль моя.
2024-04-22 09:46:05
3
0