Ми живемо і йдемо до волі

Антон Шаталов

Ми живем для життя, ми живем не для смерти, Для ходьби по побитим полям боротьби. Щоб самому за вибір кидати монети, Для досягнення волі — святої мети. Ми живемо для себе, ми живем для любови, Аби бачити й чути прекрасне завжди. Тії очі що хочеш голубить і брови, Що вугілля на себе вдягли оксамит. Ми живем для людей, ми живем для країни, Для прослави на віки Дніпра берегів. Ми живемо для того щоб царство руїни, Наший край не скорило у жертву собі. Аби й далі і далі міцніла родина, Аби вічно палали огні боротьби. Ми живемо щоб жила свята Україна, Її воля і слава щоб жили завжди. Бо не вмерли чесноти у час бідування, Коли Відень й Москва нам кайдани вдягли. Ми не ждемо від ворога те покаяння, Ми крокуєм до волі — святої мети.

2023-03-14 20:27:25

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

ромашка лікарська

Дуже гарно! Відчувається цей дух боротьби і впевненості у кожному рядку 💪🏻❤️

Відповісти

2023-03-14 20:32:57

Подобається

Інші вірші поета

Журавлинова ніжність А лан блищить... А какая разніца? Валькір'я

Інші поети

Maks Skalozub

@Max_Skalozub

Molly Walker

@mollywalker228

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2401

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4661