Ми живемо і йдемо до волі
Антон Шаталов
Ми живем для життя, ми живем не для смерти, Для ходьби по побитим полям боротьби. Щоб самому за вибір кидати монети, Для досягнення волі — святої мети. Ми живемо для себе, ми живем для любови, Аби бачити й чути прекрасне завжди. Тії очі що хочеш голубить і брови, Що вугілля на себе вдягли оксамит. Ми живем для людей, ми живем для країни, Для прослави на віки Дніпра берегів. Ми живемо для того щоб царство руїни, Наший край не скорило у жертву собі. Аби й далі і далі міцніла родина, Аби вічно палали огні боротьби. Ми живемо щоб жила свята Україна, Її воля і слава щоб жили завжди. Бо не вмерли чесноти у час бідування, Коли Відень й Москва нам кайдани вдягли. Ми не ждемо від ворога те покаяння, Ми крокуєм до волі — святої мети.
2023-03-14 20:27:25
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
ромашка лікарська
Дуже гарно! Відчувається цей дух боротьби і впевненості у кожному рядку 💪🏻❤️
Відповісти
2023-03-14 20:32:57
Подобається
Інші вірші поета
Ліхтарник Відчай Альбом Скалічений
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
papa emmanuel
@papa_emmanuel
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1569
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3014