Іронія дружби
Те, як він дивиться на неї - Неймовірно, Із блиском, захватом, їй в душу заглядає, Всім серцем нерозбитим ще кохає, Чарівно, злотоцінно, навіки... Вона ж на нього - Так як і було, Без запалу, звичайно, повсякденно... В обіймах пристрасних, він думає — навзаєм. Й вона так мислить, та не доганяє, Свою біду, що спереду скака, Швидкого осідлавши скакуна. Їх поцілунки, то не істинне кохання, Вона, дурненька, ні, не цінить те. Хоч вірить хтось, що вічне поривання, Та піде якось в забування все. Аби ж, коли розіб'ється кохання, В цілунках доброти одного разу. Прошу, не вбий мого товариша, зла дружбо, Щоб не ридав ображений до сказу.
2022-11-19 22:02:48
3
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6147
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12972