Іронія дружби
Антон Шаталов
Те, як він дивиться на неї - Неймовірно, Із блиском, захватом, їй в душу заглядає, Всім серцем нерозбитим ще кохає, Чарівно, злотоцінно, навіки... Вона ж на нього - Так як і було, Без запалу, звичайно, повсякденно... В обіймах пристрасних, він думає — навзаєм. Й вона так мислить, та не доганяє, Свою біду, що спереду скака, Швидкого осідлавши скакуна. Їх поцілунки, то не істинне кохання, Вона, дурненька, ні, не цінить те. Хоч вірить хтось, що вічне поривання, Та піде якось в забування все. Аби ж, коли розіб'ється кохання, В цілунках доброти одного разу. Прошу, не вбий мого товариша, зла дружбо, Щоб не ридав ображений до сказу.
2022-11-19 22:02:48
3
0
Інші вірші поета
Схід сонця - Ave Ortus! Лихочинниця повернення Mon Horreur
Інші поети
secret
@secretnoclue
Юля Штука
@JuliShty4ka
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5574
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2210