Іронія дружби
Те, як він дивиться на неї - Неймовірно, Із блиском, захватом, їй в душу заглядає, Всім серцем нерозбитим ще кохає, Чарівно, злотоцінно, навіки... Вона ж на нього - Так як і було, Без запалу, звичайно, повсякденно... В обіймах пристрасних, він думає — навзаєм. Й вона так мислить, та не доганяє, Свою біду, що спереду скака, Швидкого осідлавши скакуна. Їх поцілунки, то не істинне кохання, Вона, дурненька, ні, не цінить те. Хоч вірить хтось, що вічне поривання, Та піде якось в забування все. Аби ж, коли розіб'ється кохання, В цілунках доброти одного разу. Прошу, не вбий мого товариша, зла дружбо, Щоб не ридав ображений до сказу.
2022-11-19 22:02:48
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2289
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9163