Лихочинниця

Антон Шаталов

Плаче, стогне вся руїна, Піняться, ревуть моря. Громом кличеться негода, Бас напружений луна, Ширше, ширше розгуляйся! Захопи всі континенти, Хвиле, бий! Гартуй стилети — Безвісті крадеться тьма! Буря дужче все панує, Шибки б'ються навмання, В жилах кров жарка холоне, Смерть розважливо гуля, Ширше, ширше підіймайся, Вітре з невідомих круч, Жий! Жартуй! Чини нещастя! Круговертю муч та муч! Крешуть блискавки огнями, Стогне втомлена земля, Барабаняться литаври, Кожний третій помира, Ширше, ширше роздувайся, Вогнище, пали катів! Народилось нове щастя! Його промінь загорів! Гніт з кайданами порвався, І дуркує досі шторм, Де ж ти, спокій, подівався? Чом сказився мов юрод? Ширше, ширше розтікайся Море трупів з темноти, Бійся гад цей світ пропащий, Знай: тобі вже не втікти! Стихло все. Мовчить руїна. Не ревуть в жаху моря, Віджила стихія вільна, Відштормила, відгула. Розгорися! Розбушуйся! З мертвих, буре, знов повстань! Ширше! Ширше!.. вже не чуєш, Лихочиннице моя...

2024-06-20 21:52:59

3

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3856

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4541