Місяць...
Антон Шаталов
Місяцю світлий, далекий в тумані, Закритий й огидно-бридкий. Чому тебе зорі на землю опалі, Тримають собою завжди? Чому я хотів так летіти з тобою, Далеко, на крилах швидких? Чому свято вірив в священність особи? Чому знову в царстві біди? Чому як піднявся у вись неосяжну, Я раптом зостався один? Без неба, без світла, дурний й необачний, Пустився у лоно глибин... Горіли ті крила моєї любові, Палила їх радо брехня. Я знову упав і ридаю від болю, Скалічений йду за життям...
2022-10-19 02:20:31
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Антон Шаталов
Вельми вдячний
Відповісти
2022-10-21 18:36:22
Подобається
Інші вірші поета
Блакитні небеса Ego rotam agitere гульвіса Бунтар
Інші поети
Ally San
@allysan1210
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2429
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2378