Потойбічність
Антон Шаталов
Знайомство, що пішло у потойбічність, мара веселки човгнувшись упала в людському серці кровоточить рана і день-у-день минає наша вічність, підступливо вплітається туман у сотні тисяч кровоточних ран, розколупавши їх — створив калічність То що ж ти є? Чим є оця знедоля? Утворена незнано уночі, де за вікном карчать глухі сичі і в невагомість каламутна воля жбурляє нас на гостряки мечів, що кров плеснувши зразу ж запеклася, а біль ніхто не чує уночі... Глухі, сліпі, побиті й безталанні, човгаючи ідуть в шалений тан. Тривожна і незнана потойбічність у серце нам заманює туман.
2024-01-20 22:36:03
2
0
Інші вірші поета
Дорогою додому Чому?.. Бунтар Моя земля
Інші поети
Irunkaa
@Irunkaa
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8948
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10174