Мáстерії і каліки

Антон Шаталов

Часом падають птахИ, Що злетіли вгору. Радо знищують дурних, Мастерії року. Заздрість - жах, біда пекуча, Так тремтить морозно. Кривдою живе та куча, Вугільно-стервозна. Аби скупість й бетерізм — Кращість за другого, Загоріла, заревла, Мастерями року. Похватилось панування, в царстві інших — смертних. Одиноке гидування, Зжерло мислі щедрі... Але ж скрита в серці тім, "Чесна" віра в Бога — Та основа для калік, Що пливуть убого. То як відданість в блакить, Душу захопила, Як же майстер буде жить? Де візьме він крила? Де розлуки?.. де біда?.. Де ті горе й сльози? Чи настане та пора, Щоб здійснить погрози? Чи зітре себе з життя? Чи зведе із віку? Як здійсниться та мета — Першості каліки? . . . . P.s. мáстерії - майстри, Бетерізм - кращість

2023-02-09 20:14:18

7

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Антон Шаталов

дяка

Відповісти

2023-02-10 15:07:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

49

15

2105

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

5

1622