Мáстерії і каліки

Антон Шаталов

Часом падають птахИ, Що злетіли вгору. Радо знищують дурних, Мастерії року. Заздрість - жах, біда пекуча, Так тремтить морозно. Кривдою живе та куча, Вугільно-стервозна. Аби скупість й бетерізм — Кращість за другого, Загоріла, заревла, Мастерями року. Похватилось панування, в царстві інших — смертних. Одиноке гидування, Зжерло мислі щедрі... Але ж скрита в серці тім, "Чесна" віра в Бога — Та основа для калік, Що пливуть убого. То як відданість в блакить, Душу захопила, Як же майстер буде жить? Де візьме він крила? Де розлуки?.. де біда?.. Де ті горе й сльози? Чи настане та пора, Щоб здійснить погрози? Чи зітре себе з життя? Чи зведе із віку? Як здійсниться та мета — Першості каліки? . . . . P.s. мáстерії - майстри, Бетерізм - кращість

2023-02-09 20:14:18

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Антон Шаталов

дяка

Відповісти

2023-02-10 15:07:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3258

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3973