Мáстерії і каліки
Часом падають птахИ, Що злетіли вгору. Радо знищують дурних, Мастерії року. Заздрість - жах, біда пекуча, Так тремтить морозно. Кривдою живе та куча, Вугільно-стервозна. Аби скупість й бетерізм — Кращість за другого, Загоріла, заревла, Мастерями року. Похватилось панування, в царстві інших — смертних. Одиноке гидування, Зжерло мислі щедрі... Але ж скрита в серці тім, "Чесна" віра в Бога — Та основа для калік, Що пливуть убого. То як відданість в блакить, Душу захопила, Як же майстер буде жить? Де візьме він крила? Де розлуки?.. де біда?.. Де ті горе й сльози? Чи настане та пора, Щоб здійснить погрози? Чи зітре себе з життя? Чи зведе із віку? Як здійсниться та мета — Першості каліки? . . . . P.s. мáстерії - майстри, Бетерізм - кращість
2023-02-09 20:14:18
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Антон Шаталов
дяка
Відповісти
2023-02-10 15:07:34
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1568