Терновий вінок
Антон Шаталов
Як опускавсь на землю Гіркий лазурний пил, Чорнила і палала пекельная потуга. Здіймавсь до стратосфери Квітневий жовтий дим, А в нім жила й купалася червоная хоругва. В ріці холов реактор, Його студила кров Величних паладинів, що з атомом Боролись. Наголови наділи Із терена вінок, І він не обернувся З колючого в лавровий.
2023-04-28 21:25:35
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Вірш чудовий, навіть перечитавши кілька разів, всю глибину його не осягнути. В кожному рядку - своєрідність, а їх поєднання - гармонійна неповторність.
Відповісти
2023-04-29 02:57:57
1
Антон Шаталов
@Лео Лея дяка за відгук
Відповісти
2023-04-30 09:33:35
1
Інші вірші поета
Рожевая юнь Він вічний, він живий — визвольний рух А лан блищить... Поезія
Інші поети
سلمى
@Sun_mirror
Diamond Darkwood
@RandxmHuman
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12301
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4651