Романс

Антон Шаталов

Ні ти ні я не знали про кохання, І річкою бентежності пливли. Човна вітрила вітер відурання, Наповнює ковтками самоти. Лиш місяць срібноокий сяйвом грає, А зорі стрімко падають з небес. Бажання чарівне я загадаю: "Скоріше би побачити тебе!" І ось туман закублюється в хмару, І береги сховалися за ним. За що, Господь, послав найтяжчу кару, Чому тебе так сильно полюбив? Нехай той човен твій несе вітрами, До мене в бік хай верне течія. Аби ж зірки, що впали пам'ятали, Бажання, що колись гадав їм я. Аж раптом вітер весь туман розвіяв, І в далині я бачу силует. Твій блиск очей, що знав лише у мріях, Укотре причаровує мене. Навіки б поєднатись нам з тобою, І човен би на двох побудувать. Та хоч би як не плив, а вітер знову, Несе тебе назад в густий туман.

2024-09-18 20:12:47

Інші вірші поета

Україно ... Весна Під ревкотіння димарів... Я не найкращий, і я не найгірший

Інші поети

Клер-Кассиді Вільямс

@Kler_K_W

Hanna Mad

@Hanna_Mad

Artiomtseva

@Artiomtseva

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12142

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

3193