Романс
Антон Шаталов
Ні ти ні я не знали про кохання, І річкою бентежності пливли. Човна вітрила вітер відурання, Наповнює ковтками самоти. Лиш місяць срібноокий сяйвом грає, А зорі стрімко падають з небес. Бажання чарівне я загадаю: "Скоріше би побачити тебе!" І ось туман закублюється в хмару, І береги сховалися за ним. За що, Господь, послав найтяжчу кару, Чому тебе так сильно полюбив? Нехай той човен твій несе вітрами, До мене в бік хай верне течія. Аби ж зірки, що впали пам'ятали, Бажання, що колись гадав їм я. Аж раптом вітер весь туман розвіяв, І в далині я бачу силует. Твій блиск очей, що знав лише у мріях, Укотре причаровує мене. Навіки б поєднатись нам з тобою, І човен би на двох побудувать. Та хоч би як не плив, а вітер знову, Несе тебе назад в густий туман.
2024-09-18 20:12:47
2
0
Інші вірші поета
Її люблю... Морфей Veni, vidi, vici Думка ІІ
Інші поети
Лео Лея
@lesya_yurp
Olim
@_Olim_
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3714
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5112