Україно ...
Антон Шаталов
Україно, ти рабська душа, Поневолена сотнями років, Чом дитина тебе обража, Не шанує, не знає героїв? Чом життя ти дала йому, земле? Чом зростила й відправила в світ? Нащо дала те щастя огненне — Відгуляти життя на землі? Чи ж і далі ти будеш коритись Перебігам ганебної юні? Ще й мені кажеш тихо: "не злитись, Не казати слова дуже грубі". Розумію: ти мати, країно, Й між братами не хочеш війни. Але ж син твій рождає руїну І йому не достатньо ганьби. Ти ж вночі не скінчаєш ридати, І утершись благаєш: "прости". Я ж не хочу пропащих прощати, Не прошу, що мені не кажи. Буду бити я днями й ночами За оружжя — потужніє слово, Гостроточними зріжу мечами Язики як не знають ті мови. Коли днями й буватиму тихим — Моє серце у вічнім жалю, Я не можу тобі говорити Аж наскільки тебе я люблю, Моя скривджена рабськая мати, Ти в полоні ганебних дітей. Хтось за тебе іде помирати, А дурних — не беру за людей. Україно, ти рабська душа, Поневолена сотнями років, Якщо й досі дитя обража, То за що ти втрачаєш героїв?
2024-07-24 22:24:53
1
0
Інші вірші поета
Блакитні небеса Рай Досі живий повернення
Інші поети
Sophie
@DilaraAydin10
Олеся Нюл
@Olesia_Nuyl
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1526
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1142