Нездоланний
Антон Шаталов
Час простий і нездоланний, Голод, холод, серця щем. Знову зачиняю ґрати: "Назавжди", — кричу тепер. Що за явище негоди Буревій та дощосніг — Заміта у лід пороги, В снах прокурених моїх. Аж опісля зостається — Пріле листя і трава. Чую ніжний трепет серця, Й натепер ти не моя. Час простий і нездоланний, Голод, холод, серця щем. Знову зачиняю ґрати: "Назавжди?" — Шепчу тепер.
2023-11-30 07:40:09
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Сильно написано ✨
Відповісти
2023-12-02 21:21:30
Подобається
Інші вірші поета
Весна Досі живий Рабська ода Mon Horreur
Інші поети
breeze_
@breeze_
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1375
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609