Нездоланний
Антон Шаталов
Час простий і нездоланний, Голод, холод, серця щем. Знову зачиняю ґрати: "Назавжди", — кричу тепер. Що за явище негоди Буревій та дощосніг — Заміта у лід пороги, В снах прокурених моїх. Аж опісля зостається — Пріле листя і трава. Чую ніжний трепет серця, Й натепер ти не моя. Час простий і нездоланний, Голод, холод, серця щем. Знову зачиняю ґрати: "Назавжди?" — Шепчу тепер.
2023-11-30 07:40:09
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Сильно написано ✨
Відповісти
2023-12-02 21:21:30
Подобається
Інші вірші поета
Ми живемо і йдемо до волі Повстання - Rebellionis Місяць... Спинися на хвилю дурний...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2404
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10681