Дума вічности

Антон Шаталов

Померти, жити, чи іти у ногу, Із іншими сповільнюючи ритм. Або ж летіти відчуваючи свободу, Коли душа пригодами горить? Нестися вихором щоденного пізнання, Нових знайомств, нових думок й ідей. Чи просто вмерти, ось моє питання: "Як можна обірвати звичний день?" Летіти з даху, опустивши свої крила, Порізать руку, бачить власну кров, Щоб та на сонці червоніла та горіла, І обпікала до життя оту любов. Ні помирати це однак не вихід з кризи, Бояться люди вічність - край омани. Бо ти ж не знаєш, як покриють тебе ризи, І чи дадуть на небесах тобі то мани? Свій рай збудуй ти на Землі, це краще, Це краще що ти можеш досягнути. Тож радуйся, муруй або руйнуй, Аніж дурницю ту узять й собі утнути. Життя одне, радій йому ти друже, Бо швидко воно візьме й пролетить. Воно мов спалах, що сіяє дуже, А потім враз собі візьме й згорить. Не думай про дурню, відкрий ти очі, Якщо впадеш, то не повернешся сюди. Радій життю, лети на крилах дуже, І відчувай як вперше кожну мить.

2022-10-09 16:13:08

6

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11392

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2467