Він вічний, він живий — визвольний рух

Антон Шаталов

Я думаю, що все ж таки живий, Живий наш дух братерського єднання, Уславлений хмільним мовчанням, Окроплений гірким признанням, Живий і нездоланний аніким. Живий і буде жити далі тут, У нивах золотих далекокраїх, У щасті й радості веселого розмаїв, У бідності і в горі сих туманів, Він сильний, він звільнився з тяжких пут. Його не подолає карлик злий! Він дух той візьме й лихом об'єднає, Його за зло хтось візьме й покарає, Умре від лиха, ми його здолаєм, І зникне із землі дурний малий. Повстане наш великий братній дух, Він оживе, розквітне з мертвих раптом, Узрить ураз усіх своїм сіянням, Покаже велич всім народу процвітання, Він вічний, він живий — визвольний рух!

2022-10-11 20:03:40

Інші вірші поета

Думка І А що ж тоді буде, як я вже зів'яну... Дощ... І знову іде дощ Журавлинова ніжність

Інші поети

Safiyyah Orlovic

@SafiyyahOrlovic_99

Park Joyeol

@Loey88jojo61

Малой

@teddywinters

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1412

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1216