Murus cadaverum
Червінь сонця, пил будинків, Колір правди, ґвалт життя. Промінь віри, шум розбитий, В серці клекотить журба. Явір зеленяво-темний Умертвляється, гниє, Від побитих, зледененних, Заіржавілих людей. День чумний горить стотемно Від знедолених скажених, А невинні убієнні Стали муром дохло, смертно й Гримне бах небесний дзвінко, Сурма вітру заревівши, Спробує змести ганебних, Та й ріка їх не поглине, Гори трупів, плоть, що тліє Кров засохлу на землі, Слід чорнезний й заметілі, Не струть муки надлюдські.
2022-12-25 15:41:18
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Антон Шаталов
@Лео Лея Мега щасливий, що вам сподобалося)
Відповісти
2022-12-25 19:19:13
1
Лео Лея
@Антон Шаталов Можна на "ти", якщо є бажання) Так, дуже сподобався. Кожен рядок є особливий своїм порівнянням, а разом вони утворюють вірш, що викликає бурю емоцій🔥
Відповісти
2022-12-25 19:31:01
1
просто веселка
Дуже сильний вірш ✨👏✨
Відповісти
2022-12-25 23:27:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10997
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2185