Я вартий хоча би неба
Я вартий хоча би неба... Його світоглядну блакить В собі бережу. Від чого тремчу? Не тремчу — серце тремтить, А листя до низу пада, Руде, пожовтіле: "летить, Летить!" — хтось кричить, А я лиш і досі У себе прийти не взмозі. Чому саме небо? Чому не земля? Де листя лежить, Ту трепетну мить Не стре і не змиє вода. Бо глибоко в серці, А в розумі глибше: Кохання, вагання, Самопізнання, А вітер у спину дише, А вітер сильніше свище І знову болить голова. Мені треба жити, треба! Я вартий хоча би неба...
2023-08-16 16:03:35
3
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8084