Чому все саме так, скажіть? Чому ми маємо терпіти, Коли невинних на цім світі, Враги знекровлюють у мить... Чому ось так, посеред неба, Ти можеш просто підійти, Когось проклясти, обізвати, Або й убить... НащО тоді нам Бог відомий, Якщо не може все змінить? А кажуть, що він всемогутній, Та він лиш голови п'янить, П'янить з кадила білим димом, І каже:"ти моя дитино, Храню тебе я комашино, Служи, а то згориш в огні!" Та нащо ж ти такий мені? Чому в нас хаос, га творець? Якщо ж уже такий митець, Зробив і день ти, ніч й людину, То чом забув свою провину, Нам справедливости створить? І досить нам аж кожну днину, Із "неба" брЕхнями чадить. Чому ж тобі не покарати, Отих чортів, що відбирати, Життя безстрашні у людей? Не треба нам оцей єлей... А кари їм не буде, знаєш Боже? Хоча кому та кара допоможе? Бо той Відкупиться, посидить у в'язниці, Не їстиме домашні паляниці, Нап'ється, вмре у піні він і що? Для нього смерті й наче не було, А вбитий зовсім вже не буде більше жить, То нащо ж люди Богові служить? Це важко, важко жити з тягарем, Коли ти знаєш, що сволота клята, Котра позбавила життя твойого брата, На вулиці розгулює безпечно, Й поводиться убивця завше ґречно... Його побачиш, хочеш розірвати, Убити, хоч би якось покарати, Бо може спокій буде після того, Як дух дурний зійде із тіла його? Не знаю, чом я мучуся тепера, Бо мабуть житиме в безкарності химера? О світе мій, як хочеться кричати, Скажи-но вітре, що мені благати, Аби безчинства більше не було? Не можу кате, досить мук оцих, Плювати хочеться на будь-яких святих, Кричати, гавкати, достукатись до когось... Та вир лиш в голові, а з вуст чомусь безголось... Уже кричу, гадюки — схаменіться! Прокиньтеся, немає вороття, Поляже на завжди лише презирство, На того, хто пограється з буттям! Я знаю, важко все це подолати, Вмиратимуть усі і до кінця, Але ж, не просто так, коли схотілось, Убить чи покалічить навмання... Якщо і справедливість всяк відсутня, Якщо і віра обезцінена уся, Єдину тезу маю на увазі, І повністю шумлю від цього я: "Якщо не ціниться ось так життя людини, То завтра вже й не буде України? Якщо вбивають просто так і щогодини, То не залишиться великої родини". Вже годі, досить людство це ось так терпіти Брехні кайдани на собі порвіте Відмовтеся, нехай зійде художник ПропАде град, зневажливість ота Скажу, лишень відверто:"я безбожник" Допоки творяться в житті такі лиха