Ні, я не плачу

Еліна Сірик

Ні, я не плачу, то серця мого шматок Змінив агрегатний стан, і вийшов назовні, У вигляді сліз опустився до краю щок, І з тріском зірвавшись впав у безодню. Та ні, вам здалося, я зовсім не плачу. І до яких це я тут звертаюся "вас"? Нікого ж нема, лише вінстона пачка, Пропущена через легені за раз. Та ні, я не плачу, весело було сьогодні: Я серед людей, усміхнена, певно, щиро. Та знала ж, що ось-ось залишусь самотня. І правда, ще і серця шматок загубила. До ранку недовго, я чесно не плачу, Тільки сильно жалію про масу речей. Шкода, не кидала монетку на вдачу, Щоб знову побачити сум тих очей. Ах, точно, це ж просто такі забобони, Я ж насправді ніколи не вірила в них. Та все-таки було би дійсно чудово, А якби ритуал цей реально поміг? Сором який, це ж повна дурня - Від само́го початку і до цього вíрша. Не вирвати з серця лише того дня, Він болем у грудях зостався навічно. Вперше за довгий час у мене безсоння, А кожна з думок перетворена у спазм. Щось дуже хороше померло сьогодні, Та повпливати на це не маю я прав. Зранку подумала, що то все наснилось - Знову моя наївність дитяча. Як добре, що день почався із зливи, Ніхто не помітить те, як я плачу. Присвячую найкращому.

2023-09-16 18:45:33

2

0

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15950

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

2011