Ні, я не плачу
Ні, я не плачу, то серця мого шматок
Змінив агрегатний стан, і вийшов
назовні,
У вигляді сліз опустився до краю щок,
І з тріском зірвавшись впав у
безодню.
Та ні, вам здалося, я зовсім не плачу.
І до яких це я тут звертаюся "вас"?
Нікого ж нема, лише вінстона пачка,
Пропущена через легені за раз.
Та ні, я не плачу, весело було сьогодні:
Я серед людей, усміхнена, певно,
щиро.
Та знала ж, що ось-ось залишусь
самотня.
І правда, ще і серця шматок загубила.
До ранку недовго, я чесно не плачу,
Тільки сильно жалію про масу речей.
Шкода, не кидала монетку на вдачу,
Щоб знову побачити сум тих очей.
Ах, точно, це ж просто такі забобони,
Я ж насправді ніколи не вірила в них.
Та все-таки було би дійсно чудово,
А якби ритуал цей реально поміг?
Сором який, це ж повна дурня -
Від само́го початку і до цього вíрша.
Не вирвати з серця лише того дня,
Він болем у грудях зостався навічно.
Вперше за довгий час у мене
безсоння,
А кожна з думок перетворена у спазм.
Щось дуже хороше померло сьогодні,
Та повпливати на це не маю я прав.
Зранку подумала, що то все
наснилось -
Знову моя наївність дитяча.
Як добре, що день почався із зливи,
Ніхто не помітить те, як я плачу.
Присвячую найкращому.
2023-09-16 18:45:33
2
0