На межі

Емілія Дзвінко

Життя сповнене випробувань іде І сповнене тяги проблем серце те. Страждає стомлене пошуками серце І гірко глянути через гріховність у люстерце. Ах, молоді роки, дурниць зроблено багато Й прощає милосердний наш Небесний Тато, Але іноді заблукавши- людина душеньку погубить І втратить той зв'язок що з Отцем, Який його так любить. О, як же хочеться вернутись і виправити помилки І Богові молитись, кажучи «Прости»! Як жаль що час вже не повернеш, Адже повернувши час- на шлях істини звернеш! Та час не відмотати, Тому нам треба тут і зараз себе виправляти! А гірко плачучи від докорів сумління, Повільно приходить до свідомості прозріння. А прозріння- то істина, яка вільними зробить І тоді- то людина гідне похвали Бога зробить. А наш люблячий Отець усе пробачить І силу волі Він в людині тій побачить, Коли щиро покається вона І відпустить тоді серце тяга!

2024-11-18 20:22:06

Інші вірші поета

Сердечний друг Таке життя Весна Вже відлітають птахи

Інші поети

Veronika Gold

@Goldenbum

Леонид Коляда

@im_space

Вікторія

@viktoriya_kiselova

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3718

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1849