Шлях збагнути

Емілія Дзвінко

Звалюсь безпам’ятства у сон І закриваються повіки- приглушаю стон. Побачу сни як райські лавини І побачу там досі небачені зміни. У сні ми наче розкриваємо душу І я побачу там себе і що робити мушу. А мушу я по заповідях Божих жити І від плодів старання- радіти. Розслабляюсь, в радість спокою загорнусь І більше журбою по тілесному не томлюсь. Знайшла розраду я в духовних речах І бачить зміни найкраще Бог по моїх ділах. Проте не сни допомагають свій шлях збагнути, А людина сама приходить до цього коли Бога попросить, Бо тільки завдяки Богу людина все зносить, Бо без Бога людина ніщо і хвалитись їй нічим І тільки завдяки Богу ми свої рани залічим І не важливо тілесні ті рани чи духовні- бо Бог все може, Тому відмовитись від Бога і дару спасіння негоже!

2024-12-02 19:20:42

Інші вірші поета

Мені бідність не страшна Святі настанови Любов- це сонячне творіння Ода духовної перемоги

Інші поети

Ren

@Panda_4010

Shina

@Sheena

Aracely Ara

@miraculose

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3982

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4918