Райське кохання
Три дні і три ночі закохані коханням упивались,
Кохання примножувати намагались.
І хай небо упаде чи грім ударить,
А він її до себе так і манить.
Вони такі щасливі,закохані,мрійливі,
А колись мрії здавалися такі мінливі,
Зате тепер вони разом,
Хоч інколи часом,
На мить зупинившись
І один на одного подивившись
Пригадують розлуку,
Як нестерпну муку.
Кохання це зламати нікому не під силу,
Несе він її на руках таку щасливу.
А він її цілує милу,
Красиву і мрійливу.
Доби без неї він не проживе
Хіба без неї він живе,
Чи дихає чи жде.
Чого він жде-до неї він іде,
Щоб розказати як сильно її кохає,
Що кращої на світі він не знає
І що до неї він особливе почуває
Хоч і сам не знав що на світі таке буває,
Що з головою накриває.
Чи зможемо ми кохати як вони?
Кохає він її за те-що все йому дає
І що без залишку йому себе віддає.
Чи буде він кохати когось ще так як її
Та зовсім ні.
Кохати вічно буде він її
Іншої й знати він не захоче.
Не кохатиме і не ласкатиме,
Іншої ніколи він не матиме,
Бо свою єдину він кохатиме
І за нею він зітхатиме,
Ніби школяр
Дивної казки маляр.
А вона як його кохає,
Що й світу білого не знає
Як з роботи його зустрічає і обіймає
За ним вона упадає.
Як любить засипати в його обіймах
Їхнє кохання загадкове наче у фільмах
А як вона його цілує,
Мов картину малює.
А як він її зігріває,
Що вона аж зомліває,
Бо від одного дотику згорає,
Палає,кохає,тає.
По губам він її читає,
Подумки з нею розмовляє,
Таємниці всі її знає,
Глибини її вивчає,
Кожну клітинку тіла її пам*ятає.
Кохання їхнє-то шедевр
Бурхливе, але ніжне мов маневр.
Дружиною своєю він її назвав
Щастя в житті він більшого не мав,
А вона чоловіком його називає
Новий Рік з ним зустрічає,
Вже й цілу купу дітей від нього має.
Горя вони не знають,
Бо коли діток своїх обіймають,
То про усе на світі забувають,
А більшого їм і не треба.
27.11.2024
2
0