У довгу путь
У довгу путь ступаю я, Заполоняючи усе навкруг І пізнає усе нове і нове душа моя, Долаючи немічний недуг Зриваючись до небес чи падаючи, Але все страшне й погане перемагаючи. Й шукаю свій шлях у житті Часом так нелегко розібратись у бутті. Несу світло та іноді щось не так зроблю І тим тільки горе і плач собі принесу. Але так буває, коли шукаєш шлях свій, Бувають злети бувають і падіння, Життєві випробування- приносять прозріння. Приходить зрілість ,приходить розуміння, Молодість прощай- кажу, адже не треба мені тління Лиш треба мудрість, яка вестиме по житті От тоді розберуся в усьому- у сенсі, у бутті. Дякуючи батькам що на світ нас народили, Завжди прощали ,просили і учили Життєвих істин, щоб ми в житті не заблукали І маючи досвід- надійне пристанище мали.
2024-12-01 00:17:20
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3075
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3702