Шлях скорботи

erorka

Тут знову за діло минуле, бере моє тіло Химерно-співуча обитель лякає мотивом Дрібні паразити селять внутрішні органи Давно я забув, що так прямую до похибки Невже бути може я живу не правильно? Чекаю порятунок, який мені відведений Мій час тліє на горі пекельним заходом, То Емпірей заряджає у пістоль патрон Все квітне на шляху моєму Віа Долороза І веде по тим слідам чекаючи морозу, Який вселяється у тіло під час розп'яття Яке радо тим цвяхом з точки Б у точку А Пронизує зап'ястя та впивається у хрест Відчуваю дикий біль, за ним велику честь Я наче в станах двох, неначе герой п'єси І відвідати Голгофу бажання лише в тексті

2023-03-12 22:54:18

Інші вірші поета

Рефлексія (І) Mon coeur est Paris Судна ніч розуму людського В ім'я темряви

Інші поети

Olena Кim

@lenhcikm

Shantilly

@Shantilly

Mati Mati

@Real_emmati

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2123

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1460