Paysage
Малюю склом ті узори, свої ріжучи руки
Віддаючись як чорнила для взятої думки
Моя муза - людини простої страждання
Нехай серед того повстане моя картина!
Я відчуваю небо, відчуваю його сльози
Я радо б допоміг йому та я не гожий
Відчуваю дикий біль, ще дедалі більше
Тягне мене думка: "Це пишу навіщо я?"
Знову пил бетоном кудись все поспіша,
Відчайдушно жінка заспокоює своє дитя
Яке все в плач кричить, мов струна гітари,
Вперше взятої до рук під впливом марева
На фоні лине гуркіт міста зайнятий своїм
Лише дитя плаче - похилилась його тінь
2023-01-26 20:36:52
4
0