В ім'я темряви

erorka

Мій ментальний стан годує мою душу Що сміючись чи плачучи співає текста Я радий був би писати лиш про хороше Та мій настрій справжня в біса аномалія! Руки холодні по плечі, який день я у течії Циклічо як соната повторюю фрагменти Нажаль половина розсуду вільно дихає Мене беруть емоції багатьох моментів Я декілька днів стою на краю цієї гори Ще крок - врятую себе, хоча ні, зіпсую Якщо темрява поглинає рішуче мене Нехай хочаб допоможе подолати сюр Який так всеохопно заволодіває мною Моїми думками, надіями на майбутнє Я у темряви допомоги прошу благанно Сподіваюсь, що їй це було добре чутно

2022-12-04 19:03:47

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

erorka

@Честер Фінч дякую

Відповісти

2022-12-04 22:07:23

Подобається

erorka

@просто веселка дякую, друже

Відповісти

2022-12-04 22:07:28

1

erorka

@Антон Шаталов Розумію тебе. Дякую за чудовий коментар

Відповісти

2022-12-04 22:10:44

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12341

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4704