В ім'я темряви
erorka
Мій ментальний стан годує мою душу Що сміючись чи плачучи співає текста Я радий був би писати лиш про хороше Та мій настрій справжня в біса аномалія! Руки холодні по плечі, який день я у течії Циклічо як соната повторюю фрагменти Нажаль половина розсуду вільно дихає Мене беруть емоції багатьох моментів Я декілька днів стою на краю цієї гори Ще крок - врятую себе, хоча ні, зіпсую Якщо темрява поглинає рішуче мене Нехай хочаб допоможе подолати сюр Який так всеохопно заволодіває мною Моїми думками, надіями на майбутнє Я у темряви допомоги прошу благанно Сподіваюсь, що їй це було добре чутно
2022-12-04 19:03:47
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
erorka
@Честер Фінч дякую
Відповісти
2022-12-04 22:07:23
Подобається
erorka
@просто веселка дякую, друже
Відповісти
2022-12-04 22:07:28
1
erorka
@Антон Шаталов Розумію тебе. Дякую за чудовий коментар
Відповісти
2022-12-04 22:10:44
Подобається
Інші вірші поета
Квітка Мрії Шлях скорботи Історія, яка не траплялась Рефлексія (І)
Інші поети
Peter Parker
@Peter_Parker
Elae Marks
@Elae_Marks
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5489
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4591