Я готовий платити
Відчувається мов монополія, Повсякденний мій біль та я Й здається, я все-ж не залежний Втім через літа все стає протилежним Маю на думці, що це через мене Давно б не боліло як-би я не ранив Проте це все творчість лине по тілу Вбиваю себе, щоб грати на лірі Так хочу вище, та тану в підніжжі Для тебе я милий для себе я грішний... В пошуках сенсу: каністри, підпал, Створив своє пекло в яке й упав Тут ліс самовбивць Аліґ'єрі навколо Система права, чи доля потвора? Клітка реальність, свобода - абстракція Знаю висока, на жаль, в мистецтва ціна
2024-03-04 22:31:55
0
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3674
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4946