Доля
Вже годі чекати подачок від долі,
Усе вже було, наситúлась, доволі.
Та знову жбурляє життя у болото,
Стираючи зайву з речей позолóту.
Даремно просити у неї спокою,
Знесе тебе з місця, затопить рікою,
Не встигнеш ще чисте ковтнути повітря -
У плоті стримить вже отруєне вістря.
Щоб далі боротись - напружуєш сили,
І те існування вже зовсім не миле,
Й мов промінь надія ясніє все більше...
Та краще - позаду, попереду - гірше.
Й коли б вже здавалось, нема порятунку,
Нап'єшся медового з вересу трунку.
Відчувши могутність, не скореність духу,
Знайдеш в собі віру минути розруху.
2023-01-20 16:06:32
12
3