Тікай
Н Ф
Розкидані вітром, Тікай, мерщій, звідти, Там правди немає, Хоча зветься раєм. Там темінь глибока, В цю пору, щороку, Там втратиш єдине - Свою половину. Бо там - снує лихо, Нашіптує стиха: "Зостанся назавжди, Тут є, що бажав ти, Бери, все що хочеш, Лишися до ночі." Та то тільки байка, Там - нелюдів зграйка. Всотають твій подих, Змарнять твою вроду... Якщо хочеш жити, Не йди, а біжи ти.
2023-08-04 10:02:49
14
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Іві Муррей
Щось є у цьому вірші глибокого й проникливого😍
Відповісти
2023-08-07 04:53:58
1
Н Ф
@Іві Муррей Можливо)
Відповісти
2023-08-07 06:06:45
1
Лео Лея
Охох! Це в "Обране"
Відповісти
2023-08-09 03:00:21
1
Інші вірші поета
Мінор Плакала Нас розділила тиша навпіл На відстані
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
Scion Marion
@ScionMarion
Your Witch
@Your_Witch
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1051
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1301