Тікай

Н Ф

Розкидані вітром, Тікай, мерщій, звідти, Там правди немає, Хоча зветься раєм. Там темінь глибока, В цю пору, щороку, Там втратиш єдине - Свою половину. Бо там - снує лихо, Нашіптує стиха: "Зостанся назавжди, Тут є, що бажав ти, Бери, все що хочеш, Лишися до ночі." Та то тільки байка, Там - нелюдів зграйка. Всотають твій подих, Змарнять твою вроду... Якщо хочеш жити, Не йди, а біжи ти.

2023-08-04 10:02:49

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Іві Муррей

Щось є у цьому вірші глибокого й проникливого😍

Відповісти

2023-08-07 04:53:58

Н Ф

@Іві Муррей Можливо)

Відповісти

2023-08-07 06:06:45

Лео Лея

Охох! Це в "Обране"

Відповісти

2023-08-09 03:00:21

Інші вірші поета

Очі З мережив світ Надворі досить шумно Незнайомцю

Інші поети

ЕЛЕНА

@Elastar

solomia112

@solomia112

Lucian J. Sources

@lucianj_sources

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3609

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1673