Історії
А в усіх історії хоч різні - безликі, Чи надто короткі,чи надто великі. Всі вони просочені болем чи коханням, Пошуками істини,чи поневірянням. Каяттям, чи прощенням, чи і тим, і іншим, І те усвідомлення на сповіді грішне. У душі розтоптаній слід лиша чорнильний - Не прості думки, тягар непосильний. Як засохші квіти - дуже символічно, Бо ставиш їх в вазу - думаєш навічно. Та проходить час й змінюється все, Що було твоє - вмить стає чуже... Що було для тебе дороге, безцінне, Залиша по сОбі тільки запах тлінний. Осторонь стоїш, опустились руки, Все ще із грудей чути серця стукіт...
2022-10-31 17:01:17
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
Дійсно все швидко в житті минає, але лишає свій слід назавжди.
Відповісти
2022-11-04 20:40:06
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2222
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3678