Історії
Н Ф
А в усіх історії хоч різні - безликі, Чи надто короткі,чи надто великі. Всі вони просочені болем чи коханням, Пошуками істини,чи поневірянням. Каяттям, чи прощенням, чи і тим, і іншим, І те усвідомлення на сповіді грішне. У душі розтоптаній слід лиша чорнильний - Не прості думки, тягар непосильний. Як засохші квіти - дуже символічно, Бо ставиш їх в вазу - думаєш навічно. Та проходить час й змінюється все, Що було твоє - вмить стає чуже... Що було для тебе дороге, безцінне, Залиша по сОбі тільки запах тлінний. Осторонь стоїш, опустились руки, Все ще із грудей чути серця стукіт...
2022-10-31 17:01:17
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
Дійсно все швидко в житті минає, але лишає свій слід назавжди.
Відповісти
2022-11-04 20:40:06
1
Інші вірші поета
Химери Чому? Нас розділила тиша навпіл Весна
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3237
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12884