Історії
Н Ф
А в усіх історії хоч різні - безликі, Чи надто короткі,чи надто великі. Всі вони просочені болем чи коханням, Пошуками істини,чи поневірянням. Каяттям, чи прощенням, чи і тим, і іншим, І те усвідомлення на сповіді грішне. У душі розтоптаній слід лиша чорнильний - Не прості думки, тягар непосильний. Як засохші квіти - дуже символічно, Бо ставиш їх в вазу - думаєш навічно. Та проходить час й змінюється все, Що було твоє - вмить стає чуже... Що було для тебе дороге, безцінне, Залиша по сОбі тільки запах тлінний. Осторонь стоїш, опустились руки, Все ще із грудей чути серця стукіт...
2022-10-31 17:01:17
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
Дійсно все швидко в житті минає, але лишає свій слід назавжди.
Відповісти
2022-11-04 20:40:06
1
Інші вірші поета
З чим каву п'єш? Доля Шукала Ще зовсім не пізно
Інші поети
Black flower
@_Black_flower
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12508
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11547