Вітраж
Ти знов лишив мене напризволяще,
Для чого ти існуєш? Скажи, нащо?
Ти вкотре розбиваєш моє серце,
І розійшлось воно на мілкі скельця.
Не думаєш, а дієш інстинктивно,
І вкотре мені стало дуже дивно,
Хіба ж не можна розказати просто?
Звідкіль брехні такої узялося?
Не хочу більше, вже мені достатньо,
Напевно, крапля ця була остання,
Ти зруйнував, що бýло, остаточно,
Не знати би тебе, навіть, заочно.
Чому я довіряла стільки часу?
Сліпа, не помічала того фарсу,
Тепер - давлюсь німою гіркотою,
Не маю тут розради і спокóю.
2023-05-26 16:32:10
21
7