Вітраж

Н Ф

Ти знов лишив мене напризволяще, Для чого ти існуєш? Скажи, нащо? Ти вкотре розбиваєш моє серце, І розійшлось воно на мілкі скельця. Не думаєш, а дієш інстинктивно, І вкотре мені стало дуже дивно, Хіба ж не можна розказати просто? Звідкіль брехні такої узялося? Не хочу більше, вже мені достатньо, Напевно, крапля ця була остання, Ти зруйнував, що бýло, остаточно, Не знати би тебе, навіть, заочно. Чому я довіряла стільки часу? Сліпа, не помічала того фарсу, Тепер - давлюсь німою гіркотою, Не маю тут розради і спокóю.

2023-05-26 16:32:10

21

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Іві Муррей

@Н Ф Будь ласочка, чому ж не сказати те, що думаєш, коли ти цим можеш зробити приємне?)

Відповісти

2023-05-26 21:00:22

1

Ruslan Korzh

Читається дуже легко та з глибокими переживаннями🥰

Відповісти

2023-06-18 06:06:48

1

Н Ф

@Регіна Касі Спасибі☺️

Відповісти

2023-08-03 11:16:30

1

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

61

4

9270

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5691