Вітраж
Ти знов лишив мене напризволяще, Для чого ти існуєш? Скажи, нащо? Ти вкотре розбиваєш моє серце, І розійшлось воно на мілкі скельця. Не думаєш, а дієш інстинктивно, І вкотре мені стало дуже дивно, Хіба ж не можна розказати просто? Звідкіль брехні такої узялося? Не хочу більше, вже мені достатньо, Напевно, крапля ця була остання, Ти зруйнував, що бýло, остаточно, Не знати би тебе, навіть, заочно. Чому я довіряла стільки часу? Сліпа, не помічала того фарсу, Тепер - давлюсь німою гіркотою, Не маю тут розради і спокóю.
2023-05-26 16:32:10
22
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Іві Муррей
@Н Ф Будь ласочка, чому ж не сказати те, що думаєш, коли ти цим можеш зробити приємне?)
Відповісти
2023-05-26 21:00:22
1
Ruslan Korzh
Читається дуже легко та з глибокими переживаннями🥰
Відповісти
2023-06-18 06:06:48
1
Н Ф
@Регіна Касі Спасибі☺️
Відповісти
2023-08-03 11:16:30
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10853
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2114