Здавалось...

Н Ф

З тобою - змінювався світ, З тобою - змінювалось все, Здавалось, бачу небозвід Через твоє стальне плече. Здавалось - землю не черкала, Десь там, в горах була душа, Й так довго я на те чекала, Й так довго я до того йшла. Щоб жити так, як забажалось, Не слухать докорів, пліток, Щоб все омріяне збувалось, Робити щоб за кроком крок... Та що казати, загорілась... Палала, ясно, мов зоря, Та й думати вже не хотілось, Була наївна, мов дитя. Поіншало усе миттєво- Сьогодні є - завтра нема, Що вчора бУло не суттєво, Вже зараз - мало не біда... Усі печалі і тривоги, Осталися лише мені, Ти ж вибрав іншої дороги, І легко так пішов по ній... Здавалось й бачила багато, Здавалось, що не здамся, ні, Та хоч яка була б завзята, То те лише здалось собі...

2022-11-14 22:07:30

8

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Н Ф

Дякую за коментар)

Відповісти

2022-11-15 05:57:56

Подобається

Вікторія Тодавчич

Дійсно цікавий вірш, вже декілька разів перечитала. Дуже гарно вийшло)))

Відповісти

2022-11-15 09:26:05

1

Н Ф

Дякую 😘 Інколи натхнення гарно працює)

Відповісти

2022-11-15 09:32:04

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1677

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4846