З мережив світ
Наповзають хмари сонні,
Сонце стомлене бреде,
На сумному підвіконні,
Веретеном хтось пряде.
З дорогих шовкових ниток,
Постає з мережив світ,
Бачення когось відбиток,
І чиїхось мрій політ.
Видко там такі узори,
Трави, квіти, чи птахи,
Скраю місяць, вгорі - зорі,
Там он - санки й дітлахи.
Посріблилися доріжки,
Срібло те вже не в ціні,
Чи дістатись туди пішки?
Чи доплисти на човні?..
Та примеркло, стало сіро,
Й диво - майстер зник уже,
Звідкись чути голос ліри...
То - не рідне, а чуже.
2023-01-16 16:24:19
11
0