Чомусь до серця
Н Ф
Чомусь до серця я занадто Сприймаю близько, Нащо караюсь, добре знати б? Чом в грудях тісно? Позбутись як із голови Думок настирних? Що пророкують віщі сни, В яких ти? Хоч люблю зливу, бо красиво - Завіса дощова, Промокла нáскрізь, і не миле Солоне відчуття.
2023-09-30 19:09:43
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Дуже чуйно! Хоч і болючий вірш, але вишукано поданий цей біль. Нових натхнень Вам! Хай вони будуть світло-теплими!☀️
Відповісти
2023-10-01 05:38:55
1
Н Ф
@Lexa T Kuro Спасибі за відгук☺️
Відповісти
2023-10-01 05:40:29
1
Інші вірші поета
Скрипка Тікай А за вікном гарцює вітер Надворі досить шумно
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Merlin911
@garovan321
Shantilly
@Shantilly
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13432
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12699